«Язычником меня ты не зови…»
Вильям Шекспир. Сонет 105
З язичником не схожий я ніскільки,
Ідолопоклонством не називай любов.
Хоч вірші про мого кумира тільки,
Про нього я писав, писати буду знов.
Поміж усіх його помітна досконалість,
Краса і розум є, не скнара зовсім теж.
Дивитися на нього, розмовляти — радість,
Для Музи, окрім нього, теми не знайдЕш.
“Чудовий, вірний, дасть усім він фору...”,
Як мало в лексиконі я знаходжу слів!
Запасників і словників перевернув я гору,
Та слів про друга віднайти я не зумів.
Розкидане повсюди все, що є найкраще,
Та друга зібраним не описать нізащо.
Сонет 105 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062203010
Свидетельство о публикации №117062203010
Рецензии