"О ветреная муза, отчего…"
Вильям Шекспир. Сонет 101
Чому ти, Музо, не звеличиш красоту,
Якою щедро бог відзначив друга?
Ведеш себе ти вітряно, подруго,
Ти ж також втілюєш в нім мрію не просту.
Можливо, що на це відповісиш мені,
Що красота і без прикрасів сяє.
Вона з;являється раптово, навіть в сні,
Хвала лиш значення її знижає.
Що друг завжди і без похвал красивий мій,
Та фарби шкодувати не потрібно.
Він — цінна нагорода у красі своїй,
Природне диво, зроблене не хибно.
Я для нащадків збережу красу його,
Щоб бачився натхнення сенс мого.
Сонет 101 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062202638
Свидетельство о публикации №117062202638
Рецензии