Мало уяви...

Там, де живу я навмання,
Де кваплюсь день і вік свій збути,
Любов,мов біле кошеня,
Тремтить занедбана, забута...
          Віталій Коротич
Мені б ото так,та мало уяви:
Прочитав і від заздрісті рота роззявив.
Закрию:навколо круждяють різнокаліберні гави.
Виклик твого телефону триває вічність і мить.
Не обросла душа слонячою репаною шкірою-щемить.
Зізнаюсь щиро, як на сповіді,без перебільшення:
Марить мені весь час(дивись епіграф)
Біле те кошеня...


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →