***

На кожну з твоїх речей,
Де погляд з чужих очей,
Де ходить у скронях час,
Де нас не буде, де просто немає нас,
На кожну частину повітря,
Де голод тримаєш в жмені,
Де склом забиті легені,
Де ти є єдине світло,
Що змушує робити крок,
Я вчусь забувати строк

Невиконаних обіцянок.
Коли не приходить ранок,
Бо просто немає куди.
Там, де кожен - не ти.
Серед порожніх склянок,
Що були повні вином,
Я вчусь зачиняти вікно
Та ці кляті дедлайни.

Бо кожен, хто залишається крайнім
Завжди плете волокно
З власної провини.

Це як вийти на ринок
І несамовито кричати про біль,

Де пам'ять, яка вже - цвіль.
Я вчусь триматись за стіни
Серед холодних хвиль.

Мені часто сниться штиль,
Вилитий з іноземної сталі.

І я видихаю сон,
що носять сумні кити.
Я рухаюсь далі.

А ти? А ти?

Июнь 2017


Рецензии