Мовчанням,що гірше отрути,душу мою не трави-
Луною благання затихне в траві.
Цвітом бузковим по весні промайни,
Влітку-жита бурштином,
Хризантемами нашого жовтня,
Начебто справді не має війни.
Надія жевріє під серцем,
Теплом проявляється в долонях моїх.
Та доля жбурляє в обличчя байдужисті сніг.
Серце гаряче крижану не розтопить біду.
Ніде правди дівати: з твоїм ім"ям
На вустах колись в траву забуття упаду...
В траву забуття упаду...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117062103366
Свидетельство о публикации №117062103366
Рецензии
