Трійця- "зелене свято" , а смуток на душі.
Нерви скручені в жмуток-бікфордів шнур,
Який запалила(прикметник не знайшов)мовчанням.
Й накриває туман зажур,при згадці,
Яка прийшла часом випадковим,
Що їсть вже ржа над дверима оселі підкову.
Спогади,спогади-може залишилось щось ще?
Думка ластівкою об скло б"ється:
Догорить той зміїний щем,вибухне серце!
Коли? За мить,чи через десяток літ?
Часи будуть кращі, а може гірші.
Скоріше восени,а можливо весною
(не так важливо)перестануть приходити вірші.
Перейду межу у потойсвіт.Тоді зрозумієш
Напевно,що у тебе було зі мною...
Туман зажур...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117062102194
Свидетельство о публикации №117062102194
Рецензии