Ховаючи тугу...
З тужливих щоденних марень:
Шепіт теплий, вологий ,на щоці
Краплинка-сльоза чи роса?
Від якої ріки?
Закарбую красу у слова,жаль
Не в музику,або мармур.
А плече відчуває ще досі дотик
Твоєї руки.
Затужу...Та в собі закурличу,
Для сторонніх людей засміюсь,
Помолюсь крадькома,ховаючи тугу-
Чоловіку не личить...
Залишайся здорова.Розумію тверезо-
Вдруге ніхто і ніколи не кличе...
Свидетельство о публикации №117062005476