"Прощай! Тебя удерживать не смею..."
Вильям Шекспир. Сонет 87
Любима, прощавай! Бо зовсім я не гідний
Твого кохання, котрому ти знаєш ціну.
Та навіть в самоті тобі лишусь я вірний,
У серці лиш тебе я збережу, єдину.
Не заслуговую тебе, як нагороди,
З тобою в порівнянні став я нижчий рангом.
Але любов моя переживе негоди,
Хоч зринуло давно все в даль не бумерангом.
Свій скарб, своє багатство щедро віддавала
Завжди мені без співчуття, великодушно.
Зірвав я з клумби красоти квіток немало,
Знаходився про тебе я у мріях слушно.
У віршах я тебе, Богинею, коронував
Та бал любовний продовжувать не став.
Сонет 87 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062004500
Свидетельство о публикации №117062004500
Рецензии