"Его ли стих - могучий шум ветрил..."
Вильям Шекспир. Сонет 86
Чи не його це вірш, неначе парус в морі,
Своє до тебе раптом повернув вітрило?
Всі помисли затер, мене залишив в горі,
Відкинув все, раніше що обом світило.
Чи не його це дух, Всевишнього рукою
Мої всі вірші геть у забуття відправив?
Своїм талантом, що лився з вуст рікою,
Мене раптово, без натхнення вмить зоставив.
О, ні! Не він, ті Той, хто при свічах таємно
До тебе надиктовує свої писання,
Мене не переможуть, я це знаю певно,
Ще сміливІші посилатиму свої визнАння.
По лоції свій галс ти визначить повинна,
Як парус човнику у морі, ти мені потрібна.
Сонет 86 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062003485
Свидетельство о публикации №117062003485
Рецензии