"Моя немая муза так скромна..."
Вильям Шекспир. Сонет 85
Чому сором;язлива й мовчазна ти, Музо?
Напевне, милій ближчі інших похвали.
Невже мене сприйма вона, що я обуза,
І їй став не потрібний вірш мій взагалі.
Байдужа вже давно до всіх моїх сонетів,
Бо я в поезії, що в джунглях той дикун.
Мені далеко до тих визнаних поетів,
Відсталий я, ніякий вірш мій не віщун.
Та від душевного свого я крику хрипну,
Щоб заглушить тобі хвали зо всіх сторін.
Я від свого кохання, мила моя, гину,
А ти царівна мов, чекаєш кращих змін.
Нехай для тебе зараз я поет ніякий,
Колись прийдУть до мене визнання всілякі.
Сонет 85 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062002991
Свидетельство о публикации №117062002991
Рецензии