Скупий скупого нині не впізнає - Навряд чи я це розумію.
І що з того, що я волію,
Коли зі мною пекло дозріває?
А ти питаєш: ну до чого?
До чого весь цей пафос та розрада,
І що робити, як уб'є ограда?
Що вхопить серця ледь живого?
Так правда витече з душею,
Не важко попрощатись з нею.
Коли життя зігнеться на багнеті,
Вкладу долоню у наколках
На те, що садить нас на голку
Та золотиться сонцем на монеті.
Сонет!
© Copyright: Лера Голуб, 2017
Свидетельство о публикации №117061805008
Свидетельство о публикации №117061805008
Рецензии
