Безпросвітнє тужне голосіння
непомірних втрат
пролетіло по садках осінніх
і вповзло до хат...
В кожного, хто чув, душа щеміла,-
бив на сполох страх,
а моя голівонька біліла
просто на очах.
Боже - Богу... беззмістовна фраза,-
Батько Він чи кат?
Краще збожеволіти відразу
від жахливих втрат...
Бродить по селу бездушне тіло,
а душа - в труні,
сиве і від горя почорніло,-
чи моє, чи ні?..
Безпросвітнє тужне голосіння
задува свічу.
Опустилось нижче небо синє
від мого плачУ.
Втрата
© Copyright: Ева Сокол 2, 2017
Свидетельство о публикации №117061804110
Свидетельство о публикации №117061804110
Рецензии