"Тебе ль меня придётся хоронить..."
Вильям Шекспир. Сонет 81
Хто перший? Заплачу за тобою я, бо ти в могилі,
Якщо пізніш в потусторонній світ піду.
Залишишся ти жити, мій хороший, милий,
Твій образ я завжди у пам'яті знайду.
Бессмертний ти, тебе в сонетах всі побачать,
А мій талан - непризнаним з життя піти.
Тобі щоб поклонитись, стане люд іти,
Мій бугорок малий ніколи не відзначать.
На камені могильнім виб'ють вірш про тебе,
Читать слова нащадки стануть, як тепер.
Молитимуться, замовляти будуть требу,
У пам'яті ти житимеш, хоча й помер.
Прославленний у віршах, будеш вічно жити,
Про тебе всім нащадкам варто говорити.
Сонет 81 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061708224
Свидетельство о публикации №117061708224
Рецензии