Память о хате

Не помню ни событий я, ни дат,
И никаких иных не помню хат,
А вспоминаю старенькую хату,
Что тыном огорожена горбатым.

В сорочке беленькой стояла свежей,
И спину ей ласкали мальвы нежно.
А вместо крыши, - в пышной шляпе той:
Как золото блестящей, дорогой!

Лучились утром очи хаты,
В ресниц узорах - окон свет мерцал,
Казалась мне она крылатой,
По выражению её лица.

Там глиной пол умащивала мама
(Была она тогда так молода!)
От трав был в хате свежий дух, как в храме, 
Душистый! Шло воскресение тогда.

И вышивала мама нам бельё. 
И песни с уст её лились ручьём,
Чего то - в печку ставила ухватом.
Борщами смачными та пахла хата.

Горячим, свежим хлебом, и отцом,
Что поздно возвращался в дом, с работы,
Нам сказку на ночь с добрым сказывал концом,
Мы ж - на руки так лезли, беззаботно.

Не помню ни событий я, ни дат,
И никаких иных не помню хат,
Но в память врезалась одна: святыня –
Родная, в шляпе солнечной, хатына.


16.06.2017


Память про хату  Автор: Валентина Козачук
http://www.stihi.ru/2016/09/24/3932

Не пам"ятаю ні подій,ні дат,
Ніяких інших дивовижних хат,
Та пам"ятаю ту стару хатину,
Що огороджена вербовим тином.

Стояла собі в білій свіжій льолі,
Їй спину лоскотали мальви сонні,
Ще й замість даху-капелюх крислатий,
Як золото блищить(багатий!)

Щоранку усміхались очі хати,
В узорах вій -віконниць-добрий звичай.
Здавалось хата ця могла літати!-
Такий був вираз на її обличчі...

Мастила мама глиною долівку
( Була матуся молода,як дівка!)
Розносила по хаті свіже зілля-
Пахуче!І приходила неділля!

Матуся вишивала нам сорочки:
Лилася пісня  з вуст її струмочком,
Щось совала до пЕчі рогачами,
І пахла хата смАчними борщами.

Гарячим ,свіжим хлібом.Пахла татом,
Що повертався із роботи пізно,
Щоб нА ніч казочку нам розказати.
А ми раділа і на руки лізли...

Не пам"ятаю ні подій,ні дат...
Ніяких інших дивовижних хат,
та в пам"ять врізалась ота святиня:
у капелюсі сонячнім хатина.