два роки... внуковi на укр. яз

Любонька
Два роки...- то мало здається...
По мі'сяцях - двадцять чотири...
"Великий!" - матуся сміється...
Авжеж! Я за рік трішки виріс...
А якщо по днях рахувати:
Я - надто стари'й - сімсот тридцять!
Ще старше за батька і мати...
Лічильник оцей не годиться!
В дитинстві затриматись хо'чу,
Побу'ти хлоп"ятком мале'ньким,
Де го'рнуть мене' та лоскочуть
Невтомнії ру'ченьки неньки...
До ролі єдиного сина
Вже звик...привілей в ме'не - до'сить...
Я - пе'щена в мами дитина,
Яка має все, що попро'сить...
Лише малюку - вся увага,
Багато чого пробачають...
Я, - наче життєва наснага,
В любові мене' колисають...
Дорослішать не поспішаю,
Нехай час поволі сплива...
На казку дитинства чекаю...
Сьогодні мені - тільки два!


07/06/17/


© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117061600474
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Любонька
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Любонька