"Спроси, зачем в пороках он живёт?..."
Вильям Шекспир. Сонет 67
Ми живемо в жорстокім світі, не правдивім,
Його ми хочемо на благо помінять.
Та часто опиняється наш намір хтивим,*
Хоч і не можемо брехню в житті сприйнять.
Навчились дійсність розфарбовувать фальшиво,
В надії заховать зів"ялий, мертвий цвіт.
Що фарби точно всі підроблені, на диво,
Але ж свіжіші квітів через кілька літ.
Що день, виснажується матінка-природа,
Немов червоний мак, у полі кров горить.
Вожді державні, як моральні ті уроди,
Та вигнать люд їх не готовий у цю мить.
І молимось ми на минулі мощі...
Всеваишній наш, помилуй, дай нам прощу!
_________________________________________
*Здесь в значении "жадным, алчным, ненасытным"
Сонет 67 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061505498
Свидетельство о публикации №117061505498
Рецензии