"Уж если медь, гранит, земля и море..."
Вильям Шекспир. Сонет 65
Без суперечки, Час, тебе життя сприймає,
Хоча під плином Часу все зникає в строк.
Не згоден я, що ти красі даєш урок,
Її крадЕш, від дій твоїх вона зникає.
Не можна аромат троянди зберігати,
Не може літо гріти землю без кінця.
У милої ти зітреш молодість з лиця,
Натомість лише зморшки можеш ти надати.
О, Час! Скажи, від тебе як красі сховатись?
Що б не вживать - не омолОдишся ніяк.
Ти, Час, на всьому ставиш фірменний свій знак,
Даремно, марно із тобою сперечатись.
Тільки одна моя існує проти тебе сила:
Щоб милої красу увіковічили чорнила.
Сонет 65 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061504855
Свидетельство о публикации №117061504855
Рецензии