"Мы видели, как времени рука..."
Вильям Шекспир. Сонет 64
О, Час! Так невблаганний швидкісний твій біг!
Жорстоко, безпощадно ти усе вбиваєш,
У порохню метал перетворити зміг,
Як пам"ять по собі, лиш віхи залишаєш.
З"їдає землю океан, зникає твердь,
Бо підмива її вода своїм прибоєм.
Все, що вважалося незламним нам устоєм,
На протязі років похоронила Смерть.
Нажиті всі багатства, зАмки-терема,
Імперії - ті також схильні до розпАду.
Ніхто не дасть процесу тління ладу,
Все смертне, для спасіння засобів нема.
Така безвихідь наверта на очі сльози,
Без тебе залишИтися - часу погроза.
Сонет 64 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061503570
Свидетельство о публикации №117061503570
Рецензии