"Избави бог, меня лишивший воли..."
Вильям Шекспир. Сонет 58
Слуга я твій, обов"язки свої я знаю,
Судить про вільний час твій не вправі я.
З покірністю я свій талан завжди сприймаю,
Чекать на краще, доля то така моя.
Покличеш раптом ти мене - живу в надії,
І кинеш ти мені недоїдок, як псу.
А ти в богемному житті, мов та повія,
Та я не злюсь, від тебе все перенесу.
Коли ти в забавках - тебе я так ревную!
Та, сильно люблячи, давно змирився з цим.
Вважаєш, що знайшла ти жилу золотую,
Тобі життя богемне стало над усім.
Моє безвілля в почуттях по волі бога,
Тому, прошу, суди мене не дуже строго.
Сонет 58 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061404857
Свидетельство о публикации №117061404857
Рецензии