Ты плачешь. Плачь... Из Мыколы Винграновського

***

Ты плачешь. Плачь. У слёз нет больше власти.
Закона нет, преграда убрана.
Ты плачешь. Плачь. Я утешать не мастер.
Моя душа нема и холодна.

Дни потеряв с тобою, стал я нищим, –
Взамен сожжённых лет, хоть что-нибудь просил я?
Вокруг тебя на стылом пепелище
Растёт покорность и растёт бессилье…
Я думаю: оставив перепалку,
Во имя сна зашторенных кулис
Меня предашь ты, выбросив на свалку,
Как шлейф соблазна, что в тиши завис.

Как мало ненавидеть и любить!
Как много нужно жить, чтоб только жить.

(Перевод с украинского)

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

***

Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади.
Нема закону, перешкод нема.
Ти плачеш. Плач. Втішати я не ладен.
Душа моя холодна і німа.

Дорогоцінні дні я біля тебе знищив,
За спалені роки нічого не просив я.
Навколо тебе в іншім попелищі
Росте покора і росте безсилля.
Я думаю: у цім твоєму світі
Небудь-коли в ім’я смачного сну
Мене ти зрадиш й викинеш на смітник,
Як знуду за тобою навісну.

Як мало ненавидіти й любити!
І як багато жить, щоб тільки жити.
(1957)