"Замшелый мрамор царственных могил..."
Вильям Шекспир. Сонет 55
Із часом пам'ятники, монументи - прах,
Впадуть статуї і погруддя всіх вождів.
Та збережешся ти у вІршових мирах -
Твою красу я славить словом захотів.
Ні повені, що від цунамі, ураган,
Ні меч страшний війни, січе що без жалю,
Не зітруть образ, він тобі від Бога дан,
І я його словами повсякдень холю.
У віршах будеш ти, нехай ідуть віки,
В очах своїх нащадків знову оживеш,
Бо води Лєти - повноводної ріки -
Не заберуть всіх слів, в сонетах їх знайдЕш.
У пам'ять незатухаючої любові
Колись у віршах оживеш моїх ти знову. .
Сонет 55 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061403980
Свидетельство о публикации №117061403980
Рецензии