«Мой глаз и сердце издавна в борьбе…»
Вильям Шекспир. Сонет 46
Між серцем і очима суперечка вічна,
Кому належати повинна ти із них?
В очах моїх ти поселилася одвічно,
А серце завмира від поглядів одних.
Воно мені немов нагадує постійно:
“Ні, лиш я, не очі, сприйму твою любов.
Вона, де темно, де немає світла, звісно,
Я, серце, відчуваю, стверджуючи знов”.
Мені це без судів рішить ніяк не можна,
До серця стали очі — вірний позивач.
Розбіжності були у суперечці кожній,
Лише мій розум серцю був відповідач.
Ним вирок правильно підказаний такий :
Душа — для серця, для очей же — образ твій.
Сонет 46 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061302608
Свидетельство о публикации №117061302608
Рецензии