Я знову й знову зтисну кулаки.
Як би ж долоні розпростерти було.
Як би ж на скронях жовті колоски...
Та глянь он,скільки часу промайнуло.
І згадка знову щиро ожила.
Довіра.Крапка...А чи не намарно?
Відкинуть...знов,відкинути діла.
Відпочивати,згадувати гарно.
В блакиті й сонці,в небо навмання.
Чи в хмарне небо,потайки злетіти.
Відкинути.Відкинути діла...
Та й жити,знову жити захотіти.
У часі розчинитись,спокій мать.
А втому свою вчасно відігнати.
І трішки лишень,лиш відпочивать.
І знову й знову...знову працювати.
(Понкратова.О.В.)
Крапка
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117061208442
Свидетельство о публикации №117061208442
Рецензии