Жаба i соловей Байка

Співав у лузі соловейко на вербі,
А у болоті жаба квакала й собі.
Все більше й більше щоки вона дула,
Щоб вся округа «спів» її почула.
А потім  вдерлась на пеньок, покритий мохом
І стала вихвалятися пройдоха.
"Народна вже давно співачка я,
Мій спів, гучніше співу солов`я.
Та що той соловей, бездара із бездар,
Хоч знає ноти він, дієз, бемоль, бекар.
Балбес, навчався нотній грамоті, а я
Талант, без нот співаю краще солов`я.
Нудні мені не треба ноти й гами,
Талант мені діставсь від тата й мами,
А ще бабусі,  то ж вона, щороку,
Давала солов`ям свої уроки.
Мені дорога в оперу, в естраду,
Мабуть ви чули всі мої рулади.
І мабуть чули, коли я співаю,
То й соловей у лузі затихає".
      Отак воно і між людей буває,
      Один і справді солов`єм співає,
      А інший, справжній бездар і нахаба,
      На сцену лізе, ніби ота жаба.
9.06.2017.


Рецензии
жаба улыбается в болоте сидя, а человек над нею насмехается, бревна в своем глазу не видя
жабы очень полезные удивительные создания, чего, к сожалению, в целом о роде человеческом сказать мало у кого язык повернется сегодня

Надежда Еленина   20.09.2020 15:14     Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.