"Когда на суд безмолвных тайных дум..."
Вильям Шекспир. Сонет 30
Якщо мене охоплять спогади раптово,
Мов довгі, безкінечні кільця ланцюжка,
Й дорога пройдена привидиться важка,
Тоді своїх усіх згадаю друзів знову,
Кого нема в живих. І засльозяться очі,
Хоча вони від сліз відвикнули давно.
І мислення у розумі моїм одно:
Багато тих, які пішли у морок ночі.
У муках поминаю друзів я утрати,
Які слізьми своїми я омив раніш,
А серце б’ється все частіше, і частіш,
Мов каже, що недовго їм мене чекати.
Лиш спогади про зустрічі з тобою,
Овіють серце ранньою весною.
Сонет 30 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117061202384
Свидетельство о публикации №117061202384
Рецензии