Коли йде дощ, плаксивий, наче старість,
коли сльозами падає в траву,
буває, що втікає з двору радість,
тоді здається, наче й не живу!
Коли йде дощ, буває не до втіхи,
буває, сум торкається душі,
а дощ все крапає набридливо зі стріхи,
і на вікні малює вітражі.
Коли йде дощ, сумуєш наодинці,
буває, серцю хочеться журби,
буває, мрії утікають, мов злочинці,
а дощ збирає сум, немов скарби.
Душа блукає в мареві безсоння,
коли йде дощ, не хочеться пісень,
а дощ все крапає уперто з підвіконня,
на сіре марево перетворивши день.
11.06.2017
Коли йде дощ
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2017
Свидетельство о публикации №117061108145
Свидетельство о публикации №117061108145
Рецензии
