Дай розплету я твої коси,
Вдихну духмяний аромат,
Їх хай обмиють нічні роси,
А небо тішить зорепад...
Ти теж, як зірочка, яскрава,
Така чарівна і палка,
Зростили ліжко стиглі трави,
В моїй руці твоя рука
І ми обоє на колінах,
Як в час молитви за гріхи,
Була одна і є провина:
Кохання зводять нас шляхи
І нам себе не побороти,
В обіймах сковані на вік,
Полишимо свою ми цноту
І буде жінка й чоловік...
Вже розплітаю твої коси,
Став не доречний сором, страх,
Бо мою ніжність груди просять
І їхній солод на вустах...
П.В.М. 10.06.2017г.
Дай розплету я твоi коси
© Copyright: Владимир Прохода, 2017
Свидетельство о публикации №117061008257
Свидетельство о публикации №117061008257
Рецензии
