Ой, у гаю заспіваю та й на повні груди,
про знегоди пригадаю, щоб не чули люди.
Про свої жалі-тривоги, про палке кохання,
про сумні шляхи-дороги і про сподівання.
Ой, у гаю заблукаю між ялин зелених,
де на мене поглядають пожовтілі клени.
Мої скроні рання осінь сивиною вкрила,
а берізки довгокосі в золото оділа.
Ой, у гаю серце крає невесела пісня,
під розлогий дуб спадає цьогорічне листя.
Поряд віти опустила струнконога вишня,
її пісня засмутила про любов колишню.
09.06.2017
Ой, у гаю
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117060909460
Свидетельство о публикации №117060909460
Рецензии
