До сусідки приїхав батько,
Зі скрипом хвіртка зачинилась.
Добре – вечір, ніхто не бачив,
Як крізь сльози на них дивилась.
До сусідки приїхав батько
На вечерю, на тиху розмову.
І душі моїй вдарило жалко –
Мій ніколи не зайде до двору.
Мій до мене вже не озоветься,
І печаль мою не пожаліє.
Тільки пам»ять дитяча у серці
Ще жаринкою тихою тліє…
Примиритися з цим я не можу,
Бо мені він так гірко потрібен.
Щоб спитав про усе, що тривожить,
Про родину, турботи і мрії.
Щоб його теплі струджені пальці
Ще хоч раз на долоні відчути.
Розіпнулась душа, мов на п»яльці
Від знання – цьому більше не бути.
До сусідки приїхав батько
І їй годі мене зрозуміти.
Сльози крапають: крапка, крапка –
Я не можу його воскресити.
Я не знаю, чому й досі важко,
Серце в клоччя болем зшматовано.
До сусідки приїхав батько,
А мого у землю схоронено…
Ольга Соколовська ©
До сусiдки приiхав батько...
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117060802416
Свидетельство о публикации №117060802416
Рецензии