Ні, не вірю, що любов вечірньою зорею відгоріла,
Лише морок ночі-осені мого життя визначена суть.
І надії пружні крила ген за обрій,звідки зійде сонце,
Ніколи вже мене не понесуть.
Поезієй прийдеш до снів моїх: вона жива,
Не вбита горем. Віршами надиха,
У теплому промінні їх ми поговорим.
Про те,що журитись не треба:
Разом(даремно на відстані)дивимось
На сонце, зірки та небо...
Журитись не треба...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117060703884
Свидетельство о публикации №117060703884
Рецензии
