розважаюсь, рахуючи кількість жінок у вагоні
намагаюсь вгадати, шо ж їх так сильно харить
хто у серці
в душі
хто у їхньому пантеоні
над яким так вирАзно повисли чорнющі хмари
хто розбив, хто зібрав
а хто просто усе похєрив
хто не зміг, а хто зміг
все лишить, як було спочатку
хто пішов
і залишив поламаними всі двері
хто розклав на столі беспощадні
німі
фотокартки
кому мстять, кому ні
обирають як свої жертви
як не хочуть любить
і як сильно і віддано люблять
як хотіли би жить
і як зовсім не хочуть вмерти
бо крути не крути
але люди завжди є люди
коли час настає
і коли усі страхи зникають
коли сумнівів щем
вже не щем, а якийсь там мотив
всі навколо жінки
у волосся свій сум заплітають
й зачиняються двері
у виміри
розважаюсь, рахуючи...
© Copyright: Анна Нараевская, 2017
Свидетельство о публикации №117060608339
Свидетельство о публикации №117060608339
Рецензии
