Була останньою піснею,дивовижною казкою.
Нашого жовтня квіткою пізньою,
На підвіконні двох(невже забула?)голубів ласкою.
А сонце над нами що сходило,сяяло в кожному слові.
А зорі з місяцем в змові-надихали вірші любові.
Маришся в снах,боляче дуже-не треба.
Та спогади вже на крилах несуть журавлі
В височині жовтневого неба.
Повернутись ще б раз до знайомого місця.
Вже з яблунь тендітних у моєму садку
Обсипається листя...
Боляче дуже...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117060606089
Свидетельство о публикации №117060606089
Рецензии
