Сумно.Не йдуть рими, майже плачу.
У сніга в січні нахабна вдача,
Мов ковдрою стежки накриє
(Нехай-дощі,то гірше).
Та холод заходить в сни, думки та вірші.
Закреслюю слова,нові знайду.не перші ліпші.
Час плине,сніг йде.
З Донеччини приходять невтішні вісті.
Відходить день,а я,напевно,
Уже ніколи не зрушу з місця.
Тишу б мені.Плечем до плеча,
Вірші читати,та разом мовчать.
Бачити пульс джерельцем на твоєму зап"ясті,
Та не шукати кращого щастя...
Разом мовчать...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117060603568
Свидетельство о публикации №117060603568
Рецензии