Ти згуба моя досконала.
Не варто картати себе.
Заглянула в очі й впізнала...
В них небо живе голубе.
Там чистою нині сльозою...
Радісна зустріч збіжить...
Тепло там...що в них,із тобою...
Хочеться...в погляді жить.
В думці,на серці,в цілунку.
В щирості,в вірності,-суть.
В коханні задуману лунку...
В душі і питанні майнуть.
Навіки зостатись,навіки...
Лишитися пам'яттю снів.
Ти згуба і ти мої ліки...
Ти впевненість,радість,мій гнів.
Бажання моє і тривоги...
Жадане іще каяття.
Життєві,багаті дороги...
Розуміння,початок буття.
Ти згуба моя досконала.
Не варто картати себе.
Заглянула в очі й впізнала...
В них небо живе голубе.
(Понкратова.О.В.)
Ти згуба моя досконала
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117060507508
Свидетельство о публикации №117060507508
Рецензии