Синок

А ранок сонцем, сонцем вмитий,
Й синочок по траві біжить.
І пахнуть ранком сині квіти
І вишня літом шелестить.
Біжать прудкі дитячі ніжки,
Видзвонюючи по землі,
Туди, де ранку обрій ніжний
Купає каченят в ріці.
І бризкають пообіч роси,
Спить сон в лелеки на крилі.
Маленькі ноженята босі
Лоскочуть сиві спориші.
І вдаль через віки, крізь зорі
Летить планета, мов стріла…
Як світло на душі, як добре:
Синок, лелека, світ, життя!

Ольга Соколовська ©


Рецензии