Бути

Як хвилі кидають океан на золотий пісок
Так, осінній вітер шепоче над листям...
і я... чую тебе.

Як пух очерету торкається сонця
а струмки, витікають з-під каменя...
так я відчуваю тебе...

Як хмари залишають ніч без зірок
а небо залишається поруч...
так мені не вистачає тебе...

Як корабель, що сбився з курсу
шукає рідний берег, на краю оковиду...
так я хочу знайти тебе...

І як помах крила, в твоєму серці..
буде завжди битися...
я хочу бути з тобою.
***

Быть

Владимир Никишин 2

Как волны бросают океан на золотой песок
Так, ветер осенний шепчет над листвой...
и я... слышу тебя.

Как пух камыша прикасается к солнцу
а ручьи, вытекают с-под камня...
так я чувствую тебя...

Как облака оставляют ночь без звёзд
а небо остаётся рядом...
так мне не хватает тебя...

Как корабль, сбившийся с курса
ищет родной берег, на краю горизонта...
так я хочу найти тебя...

И как взмах крыла, в твоём сердце...
будет всегда биться...
я хочу быть с тобой.
***