Навчитись би вірші писати без слів.
Як пише їх час-сивиною на скроні.
Як пише мороз свої вірші на склі.
Як доля вирізьблює їх на долоні.
Ірина Жиленко
І згоден і ні,та бачу вірші-визірунки
На своєму вікні.
Але, як подивитись: в словах душа моя прагне
з"явитись.
Відповідні шукаю щодня без утоми.
Плекаю рядки,як яблуньки,що вколо дому.
Неодмінно знайду!З присмаком таємного змісту.
Дочекаюсь з бруньок квіту і листя.
А як прийде Муза, запитаю:-Де блукала досі?
Та згадаю з щемом ту далеку осінь...
Шукаю слова...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117060402966
Свидетельство о публикации №117060402966
Рецензии