Безнадійно мрію доторкнутись плеча,
відчуть руки прохолоду.
Одержать, як нагороду,
Жовто-горяче сонце в очах.
Та тане надії свіча.
Порадитись, пожуритись,
Та просто разом мовчать.
Циганка долю колись пророчила
По зіркам і планетам.
Збулось? Та де там!
Біль мій не відболів,
Життя пізнав і суть і сіль.
Ніколи не любив порожніх слів.
Але оці, безсонним завдячують ночам:-
Мені тебе не вистача!...
Збулось? Та де там!
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117060305407
Свидетельство о публикации №117060305407
Рецензии
