Як же шкода мені,
Як невимовно жаль
Тобі відповісти „Ні”,
Вдаючи, що серце – кришталь.
Як же шкода мені
Ясного твого почуття,
Що - мов каштан навесні,
Якому ламають віття.
І крил моїх, що плекав ти,
Також до плачу шкода...
Це ж ти говорив: „Лети!”
І вчив, що біда – не біда...
27.05.17.
Як же шкода менi
© Copyright: Наталка Змиивна, 2017
Свидетельство о публикации №117060310565
Свидетельство о публикации №117060310565
Рецензии