Медвидь и трембита

(Медвідь - мій шановний колега по роботі)

Од цімборам йшов Медвідь
Бограч коштовати.
Нюс їм бринзу, взяв й трембіту
Жеби пак заграти.


Файний бограч, из пасольков
Мож язик промкнути.
Ззів три таніря Медвідь –
Зачало го дути.


Неваловшно за столом
Сопухом фисіти:
Каже хлопам, йду я вон –
Мало затрубіти.


А гостина дале йде,
Паленку налляли.
Но як вчули красну новту
Їсти перестали.


А єден гудак вповів
То не на трумбеті!
Сесе хлопці саксофон
Фаусто Папетті.


Ба, та то не таліян!
Є і в нас маестро!
Се Володя Співак туй
Із свойим оркестром.


Е, цімборо, не фіглюй
Ипен маєш знати,
На трубі лем Армстронг Луй
Годен так заграти.


Мусай упити по деці,
Бринзов закусити.
І йти вон, бо Медвідя
Треба похвалити!


Позеравуть – вун сидить
Посеред кішкерта.
А трембіта коло стайні
До стіни приперта!


Пак Медвідь потихи встав
Пудтяг нагавіці…
Красні будуть там рости
Шовкові косиці!


Знаву добре, хлопці, я
Не єдних гудаку.
В кого – Фендер, в кого Джіпсон
А сись має (ср…)  дяку!


Люблю бограч, бринзу їм,
Варю сливовицю,
Но таку як наш Медвідь
Не маву (г…)  пивницю.