Воно в своїх очах величне,
бундючність з нього так і пре.
Для нього їсти справа звична –
все чавка, смокче, топче, жре…
Йому все мало, очі б їли,
коли руками не сягне.
Таке наїло вже барило,
що землю під ногами гне.
Воно повчає всіх без міри,
все зауважує, корить…
В свою непогрішимість вірить
не полишає ні на мить.
У кожного в житті нерідко
своє стрічається воно.
Таких торкатись навіть бридко,
воно було і є лайно.
02.06.2017
Воно
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117060202009
Свидетельство о публикации №117060202009
Рецензии
