"Зачекаєш на мене годину? Чи трішечки більше?..", -
ти спитала наївно, хвилюєшся – чи без образ.
Я не просто чекатиму – я напишу тобі вірші...
Про твою красоту, про любов, про закоханих нас.
Дай мені цю годину... Хоч сорок хвилин... Півгодинки...
Я тобою заповнений – вірш розіллється ось-ось.
Я не вірш - я поему для тебе створю за хвилинку.
Я у рими вкладу і кохання, і пристрасть, і млость.
Я чекав, я чекаю, і я вже чекатиму вічно.
І не буде хлопчачих образ, хоч по суті – юнак.
За якусь-то годину побачу кохане обличчя.
І на кожне благання почую омріяне: "Так..."
Зачекаeш на мене годину? Чи трiшечки бiльше?..
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117060105530
Свидетельство о публикации №117060105530
Рецензии