Я здивую тебе, адже в прозi я буду недобрим

Я здивую тебе, адже в прозі я буду недобрим.
Буду злим і безжальним в новелах новітніх своїх.
І без рим, і без радості буде затьмареним обрій.
Та лиш так вдасться прозою втілити суми мої.

Не лякайся, не плач, час поезії ще не зникає,
І мене цей відтинок прозовий лише збагатить.
Просто я у житті не лише вірші радісні знаю...
Просто я пережив по-сумному зворушливу мить.

Це напевне обов'язок мій – придивитись до прози.
Може, й проза, як вірші, відверто привабить людей.
Може, прозу писати мене милі янголи просять.
Проза – не нагорода, а людський тяжкий привілей...


Рецензии