Священнод йство сл в

Священнодійство слів

Літу слід би послати зірких
ще й стійких послів,
І сердечно схилити до обширів
Матір Божу,
Хіба можуть міста знести в серце
більш  Божих слів?
Ось чому я відходжу.
Відходжу.

Виінакшується на підходах їх душ
сам словник:
Я знедавна був більш ніж міцний
на памірській погоді:
Але в луках я можу найти серце
мого народу,
Мій прихід словниковий в містах
з «ненародом» зник.

Але тут є язик нічиєї простої троянди!
І жасмин теж нічий десь на розі –
він має в нас хід:
І у травах душею – й горять,
плачуть і віють пахнючі плеяди.
Серцем в небі – й зірками стоїть
мій вінчальний прихід…

Але літу слід слати зірких
ще й стійких послів!!
Світлих духом;
без Матері вам – боронь Боже!
Хіба навіть зірки можуть знести
більш Божих слів?
Боже, Слово!
я за серцем Її відходжу,
відходжу в глибини, відходжу.

Слово – й Діва:
в стеблинці,
і в хмарах, і всякій погоді…

Взявши духом – і блискавка в слово –
бігом!
Я веду і пронизую Духом Христа –
силу силенну природи!
Ради Слави Твоєї і Ймення святого
Твого!

Боже-Слово!!
Ану вертикаль возсіяє!! –
Сильна блискавка ся до землі сеї
з неба гряде!
Висота тільки Духу Христовому вся
улягає!
Більш народному серцю і перепаде.

28.06.2004