Смута вас доганяли м раж...

Смута

                (з правди святителя Афанасія
                Великого — бійця Христового)

А жовчність була жовта!! Дика.
За ним і цар ганявся, і владики, —
Всіх ж аріани! А він їх вражає!
Святого Афанасія-єпископа
світ знає:
і він — втікає…


це: вже й від друзів утікає…

…Куди ж це — я — втечу??
Де із землі не виклубляться змії —
вчепити й здати палачу?
От я — орел —я  вже —
                лечу…
Аж — золото!!! —
Але це дивне золото — з плачу…
В Нім серцем стану —
            що там аріани…


Сльози самі з очей
течуть…
Бо — серце Царське… стріло…

Судіть:
В пустелі якби стрів хто
адаманта в паранджі,
В оазі,
де в ній, в Любові, —
все є — як згущене, усі Божі дари,
й усі таланти, і все зразу,
земне ж — позаду, каліч,
холодні скалки, міражі…
 
(Вас доганяли — як виявилось! —
міражі!..)
Судіть:
якби з вами те трапилось —
то що б оце казали?
Таж кажіть!!


…Шість років йому ноги мила —
александрієчка! красива! молода!..
Ховала. У такої — не шукали…
Бог подав.
Йому так — Бог все підказав…


Бач, браття… а це де ваша сльоза?..
Стій, братіє! а де ваша сльоза!

…Мене ж ввібрало й приховало
Маріїне і Бога серце!

28.07.2006