Розриває самотність груди.
Дійсність зовсім уже не та,
Як кохав, лунав сміх його всюди,
А тепер лиш кругом пустота.
Цю самотність я вже пізнала
І не радуюсь навіть весні.
Як кохав, все навкруг вигравало,
Розлюбив — все зараз, як в сні.
Лише спогади часто тривожать,
Про те щастя... Не вернеться знов...
Жаль, відчути ту ніжність не зможу,
Бо пішла десь далеко любов.
А лишила мені лише спомин,
Про прожиті щасливі всі дні.
Відійшли уже вдалеч, як гомін,
Всі польоти в височині.
Розриває самотність груди
І кругом все покрила пітьма.
Не замінять його інші люди,
Бо кохання пішло... Вже нема...
Самотнiсть
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2017
Свидетельство о публикации №117053106861
Свидетельство о публикации №117053106861
Рецензии