Тарас про це давно писав,
Як зневажали Україну,
Чужак її все розпинав,
Йому за неї боляче як сину.
За що її, ти Боже, покарав,
Чим же вона так завинила?
Щасливої їй долі не надав,
Якої так вона хотіла.
Боролась довго наша ненька,
За волю, землю і Дніпро,
Бувало й страждала рідненька,
Коли їй в борні не везло.
За волю пращури боролись,
Тарас, Богдан і Кармелюк:
Вони з народом об’єднались,
Щоб незалежним став селюк.
Про це Тарас писав багато,
Як здобували волю козаки,
Були перемоги й поразки,
Але вони і волю здобули.
Ворогувати нам не треба,
Хай буде більше доброти.
У нас одна земля і небо,
Ми українці, а не вороги.
Живіть у злагоді і мирі,
Свою країну бережіть.
Шануйте матір і калину,
Благаю – більше не грішіть!
Об’єднайтеся люди сьогодні,
Просіть Бога, щоб простив,
Залиште те, із чим не згоді,
Інакше в нас не буде перспектив!
Не буде перспектив
© Copyright: Борис Мохонько, 2017
Свидетельство о публикации №117053102687
Свидетельство о публикации №117053102687
Рецензии