Я би хтiла почути,
як ти читаєш
Вiршi.
Взагалi твiй голос,
для мене то -
таємниця,
яку не вiдкрити.
Не почую. I справа
не в тому, що краща
чи гiрша,
прости ми - незнайомi,
а я не прошу
незнайомцiв
читати.
Особливо вiршi.
Особливо - їх власнi.
Ми зустрiнемось поглядом,
пiдпалимо сигарети.
Я згадаю хто ти,
за хвилину знову забуду.
Твої вiршi - лише твої,
а мої секрети
зберiгають отi хвилини.
Спалах. Дим. Забуття.
I вони - лиш мої.
Лиш мої.
Тому, хто мене знати не зна
© Copyright: Анастасия Ткаченк0, 2017
Свидетельство о публикации №117053008279
Свидетельство о публикации №117053008279
Рецензии