Я буду таким, як захочете Ви...

- Я буду таким, як захочете Ви...
- Невже це можливо?
- Це легко і просто:
Я, звісно, залишусь звичайного росту,
Та стану ще вищим – на дві голови...

- Ви знову жартуєте?
- Я? Та хіба?
Це так я підкреслив, що з Вами – літаю.
І, Вам завдяки, два крила виростають
За спиною в мене, тож – звідки журба?

- А все ж таки Ви – жартівник, бачу я...
- Зважаючи, що називаєте жартом...
І я перед Вами розкрию всі карти:
Я хочу, щоб врешті Ви стали моя...

- Цей жарт Вам не вдався, та я Вас прощу...
- Ось саме в цю мить я уже не жартую:
Я довго шукав Вас, і саме такую –
Від щастя з якою вже не замовчу...

- Ви... Що Вам сказати? Збентежили Ви...
Забракло повітря і слів... Що робити?..
- Повірити, щиро любити і – жити...
- Я вірю... І серденько б’ється: «Жи-ви...».


Рецензии