Бог слово мовить

    Бог — слово мовить

І образ діла цього; —
не щоб всіх приспати:
свята одна схотіла
родичів спасати…
Ви пробували родичів —
спасати?..

А родичі — багаті!!
І їх — тьмища багато!
А всі вони — всі як назло —
з аристократів…

Біда для родичів —
як хтось з роду великий:
він світ спаса —
як родичів спасати?..
І мусила руками випихати
з столиці родичів одна — свята та!..

Ви пробували із столиць повипихати
всіх родичів, аристократів?..

Не було цього!
(А Лота — ангели,
та й то не із столиці…)
Я знаю: лише Бог — й свята та.
А Бог — це Бог! не дивиться на лиця.
Послухались! — й спаслись…
 
Вони (одні!)
від варварів спаслись!

А Константинополь? — це,
скажу вам, не Ольгопіль…
І — пам’ятаєте?! — що
Хозрой вчинив з Константинополем?..

То — образ діла, цього,
що мовить Син шести мільярдам
майже біснуватих:
як вже прийшла                пора дітей спасати…

Божих дітей — в Бозі спасати!

15.01.2007


Рецензии